Loading...

Поширені запитання

Поширені запитання:

Чи обов’язково мати адвоката в кримінальному провадженні?

Законодавством передбачений вичерпний перелік випадків, коли участь захисника (адвоката) в кримінальному провадженні є обов’язковою. Зокрема, статтею 52 Кримінально-процесуального кодексу України передбачено, що участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні:

1) щодо особливо тяжких злочинів з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
2) щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;
3) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;
4) щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад;
5) щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту;
6) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності;
7) щодо реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи;
8) щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження, - з моменту прийняття відповідного процесуального рішення;
9) у разі укладення угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості - з моменту ініціювання укладення такої угоди. Крім того, відповідно до ст. 49 Кримінально-процесуального кодексу України, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов’язані забезпечити участь захисника (адвоката) у кримінальному провадженні у випадках, якщо:

1) відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов’язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;

2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може його залучити самостійно;

3) слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.

Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги. Також слід мати на увазі, що законодавством гарантовано право громадянам на правову допомогу майже у будь-якому випадку. Не зважаючи на Ваш процесуальний статус – чи ви є підозрюваним, чи потерпілим, чи свідком, чи взагалі не маєте будь-якого статусу у кримінальному провадженні – Ви маєте право вимагати участі Вашого адвоката при будь-якому спілкуванні з співробітниками правоохоронних органів. Так, потерпілого у кримінальному провадженні може представляти адвокат.Представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також адвокат.
Представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути адвокат.У випадку, якщо власником майна, щодо якого здійснюється арешт, є юридична особа представником може бути -керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю.
Свідок має право користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з законодавством.

Як дізнатись, чи є відносно мене кримінальні провадження?


По-перше, якщо Вам не повідомили про підозру у вчиненні злочину, то справа відкрита «не на Вас», а за фактом вчинення злочину.

Кримінальним процесуальним кодексом визначено коло осіб, які можуть знайомитись з матеріалами кримінального провадження: це керівництво органу; потерпілий з його представником; підозрюваний/обвинувачений та його представник.

Отже, доки Вам не повідомлять про підозру у вчиненні кримінального злочину, Ви не маєте права ознайомлюватися з матеріалами кримінальної справи.

Якщо Вас викликають на допит в якості свідка, слідчий має Вам пояснити, у зв’язку з чим і в якому кримінальному провадженні Вас допитують.

Ви можете в порядку звернення громадян звернутися в поліцію з письмовим зверненням з вимогою повідомити, чи відбувається досудове розслідування щодо Вас, або ж чи є Ви стороною в будь-якому кримінальному провадженні.

Слід зазначити, що навіть якщо Ви є «фігурантом» в будь-якому кримінальному провадженні, органи досудового розслідування не дадуть Вам таку інформацію, як мінімум з кількох причин. Наприклад: 1) такі відомості, на думку правоохоронних органів, віднесені до таємниці досудового розслідування, 2) Ви не є стороною у виробництві, а тому не маєте права на отримання таких відомостей.

 

Як розпочати власний бізнес?


Глава 5 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) регулює питання діяльності фізичної особи підприємця.

Так, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Одним з мінусів ФОП може виступати положення щодо повної відповідальності своїм майном (стаття 52 ЦК України).

Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Важливою складовою діяльності ФОП є правильне визначення системи оподаткування та інших відносин з державними органами України.

Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПК України) для фізичних осіб - підприємців передбачає можливість застосовувати одну з двох систем оподаткування:

1 – загальна система обліку та звітності (стаття 177 ПК України);

2 – спрощена система обліку та звітності (статті 291-300 ПК України).

Для того щоб обрати загальну систему оподаткування, платнику податків непотрібно подавати заяву про обрання загальної системи оподаткування чи інших документів. Тому після  державної реєстрації особи як підприємця, він  автоматично вважається платником податків на  загальній системі оподаткування.

Крім того, якщо підприємець бажає бути платником ПДВ, то він зобов’язаний не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку, подати до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку, реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою № 1-ПДВ.

Разом з тим реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку може бути подана державному реєстратору як додаток до реєстраційної картки, що подається для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Які переваги та недоліки загальної системи оподаткування порівняно зі спрощеною?

Переваги:

1) можливість враховувати понесені витрати. Так, об’єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між доходами та документально підтвердженими витратами, які пов’язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця. Тобто, якщо у платника відсутні доходи або сума витрат перевищила доход, внаслідок чого він отримав збитки, то обов’язок сплати податку не виникає у зв’язку з відсутністю об’єкта оподаткування. На відміну від спрощеної системи оподаткування, де об’єктом оподаткування є сукупний дохід (виручка) і витрати не враховуються;

2) відсутні обмеження щодо видів діяльності, як це має місце для спрощеної системи та передбачено в пункті 291.5 статті 291 ПК України;

3) відсутні обмеження по кількості найманих працівників;

4) відсутні обмеження щодо суми отриманого доходу;

5) відсутні обмеження стосовно суб’єктів, яким продаються товари або надаються послуги;

6) відсутні обмеження стосовно форми розрахунків.

Недоліки:

1) складний порядок ведення обліку та звітності, адже фізичні особи - підприємці зобов’язані вести облік та документально підтверджувати свої доходи та витрати;

2) ставка податку – 18 %;

3) від чистого доходу, крім ПДФО 18 %, потрібно сплачувати ЄСВ в розмірі 22 %. Тобто фактично до сплати 40 % від отриманого чистого доходу (Дохід – Витрати).

Щодо спрощеної системи, то відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

перша група – фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300 000 гривень (ця група передбачає здійснення виключно роздрібного продажу товарів з торговельних місць на ринках або надання побутових послуг населенню;

друга група – фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1 500 000 гривень.

третя група – фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень.

Якщо Ви плануєте здійснювати господарську діяльність лише з продажу товарів (без надання послуг) та здійснювати її як фізична особа - підприємець, рекомендуємо обрати другу групу єдиного податку, при цьому протягом календарного року обсяг доходу не повинен перевищувати 1 500 000 грн, а кількість працівників, які перебувають у трудових відносинах не повинна перевищувати 10 осіб. 

Додатково зазначаємо, що перебуваючи у цій групі єдиного податку, дозволено здійснювати продаж товарів будь-яким особам, а надавати послуги тільки населенню або платникам єдиного податку.

Ставки податку

Відповідно до пункту 293.1 статті 293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі – мінімальна заробітна плата), та третьої групи – у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Згідно з пунктом 293.2 статті 293 ПК України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

для другої групи платників єдиного податку – у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:

1) 3 відсотки від  доходу, при цьому необхідно зареєструватись платником ПДВ;

2) 5 відсотків доходу з ПДВ.

Таким чином, платник другої групи єдиного податку (фізична особа - підприємець) сплачує податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (пункт 295.1 статті 295 ПК України).

Пунктом 295.2 статті 295 ПК України передбачено, що нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Сутність єдиного податку полягає в тому, що платник сплачує один податок замість кількох з метою зменшення податкового навантаження, спрощення обліку та звітності, а також скорочення витрат держави на адміністрування податків.

ПК України визначає спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, як особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених розділом XIV глави 1, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з пунктом 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;

4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

При цьому Вам варто врахувати, що потрібно буде сплачувати єдиний соціальний внесок (ЄСВ).

 

Чим регулюється ліміт каси на підприємстві?


Положення НБУ №637 дозволяє підприємствам залишати в своїх касах у неробочий час готівкову виручку в межах, щo не перевищують встановлений ліміт каси. Готівка що перевищує установлений ліміт, повинна обов'язково здаватися в банк для зарахування нa поточні рахунки підприємства.

Підприємства встановлюють ліміт самостійно, використовуючи Розрахунок ліміту каси. Встановлений ліміт затверджується наказом по підприємству. Підприємства встановлюють його на підставі розрахунку середньоденного отримання в каси готівки або її середньоденної видачі з каси, зa рішенням керівника aбо уповноваженої ним особи. Нещодавно створені підприємства на перші три місяці свoєї роботи ліміт залишку готівки встановлюють виходячи з прогнозних показників. Пізніше вони в обов'язковому порядку повинні переглянути ліміт каси виходячи вже з фактичних даних.

Ліміт каси визначають з врахуванням режиму і специфіки робoти підприємства, віддаленості від банків, об'ємів касових оборотів, встановлених термінів здачі готівки тa iн.:

для підприємств, якi здають готівкову виручку щодня (в день її отримання в касу) абo наступного дня, — в розмірах, необхідних для забезпечення їx роботи на початку робочого дня, aлe не більш за розмір середньоденного оприбуткування готівки в касу (за 3 будь-яких місяця поспіль із останніх дванадцяти);

для підприємств, якi здають готівкову виручку нe рідше одного рaзу в 5 робочих днiв, — в розмірах, залежно вiд встановлених термінів здачі готівкової виручки i її суми, aле нe більш п'ятикратного розміру середньоденного надходження готівки (зa будь-яких 3 місяці поспіль із останніх дванадцяти);

для підприємств, ліміти каси яким встановлюються згіднo з фактичними витратами готівки (окрiм виплат, пов’язаних з оплатою праці, стипендій, пенсiй, дивідендів), — нe більш зa розмір середньоденної видачі готівки (зa 3 будь-яких місяці поспіль із останніх дванадцяти).

Для підприємств, в яких в результаті розрахунку середньоденний показник виявився рівним нулю або не перевищив 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, ліміт готівки дозволяється встановлювати в розмірі, що перевищує розрахунковий середньоденний показник, але не більш нiж 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Враховуючи, що підприємствам запропоновано вибирати будь-які три місяці з останніх дванадцяти, підприємство, не опасаючись яких-небудь наслідків, може вибрати будь-які три місяці з найбільшими показниками.

Підприємство може переглянути встановлений ним ліміт при зміні якого-небудь чинника, що впливає на нього (об'єм касових оборотів, терміни здачі виручки і ін.), або у зв'язку із зміною законодавства.

Встановлений ліміт каси підприємствам необхідно постійно контролювати, оскільки його порушення загрожує застосуванням штрафних санкцій.

Готівка не вважається понадлімітною, якщо вона:

була здана в сумі, щo перевищує встановлений ліміт, в обслуговуючі банки не пізніше зa наступний робочий день банку aбо використана підприємством наступного дня нa господарські потреби;

надійшла в касу у вихідні або святкові дні і була здана в сумі, щo перевищує встановлений ліміт, в обслуговуючі банки нa наступний робочий день бaнк у i підприємства абo була використана підприємством нa наступний робочий день нa господарські потреби.

Крім того, підприємства мають право зберігати в своїй касі понад встановлений ліміт готівку, отриману iз банку для виплат, щo відносяться до фонду оплати праці, а тaкож дивідендів, пенсій, стипендій протягом 3 робочих днів, включаючи день отримання готівки iз банку.

 

Чи зможу я внести в статутний фонд розроблений бренд вартістю 18 600 грн. та сайт вартістю 26 400 грн.?


Відповідно до ст. 12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

Статтею 13 Цього Закону передбачено, що вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом. Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства.

Крім того, слід зазначити, що статтею 16 Цього Закону передбачено, що збільшення статутного капіталу товариства допускається лише після внесення всіма учасниками товариства своїх вкладів у повному обсязі. При збільшенні статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів номінальна вартість частки учасника товариства може бути збільшена на суму, що дорівнює або менша за вартість додаткового вкладу такого учасника.

Відповідно до ст. 14 Закону, кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Вартість вкладу кожного учасника товариства повинна бути не менше номінальної вартості його частки.

Відповідно до ст. 18 Закону -  Учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників. Додаткові вклади можуть вноситися у негрошовій формі. У такому разі рішенням загальних зборів учасників визначаються учасники товариства та/або треті особи, які вносять майно, та його грошова оцінка.

Статутом або одностайним рішенням загальних зборів учасників, в яких взяли участь всі учасники товариства, можуть встановлюватися інші строки для внесення додаткових вкладів, може встановлюватися можливість учасників вносити додаткові вклади без дотримання пропорцій їхніх часток у статутному капіталі або право лише певних учасників вносити додаткові вклади, а також може бути виключений етап внесення додаткових вкладів лише тими учасниками товариства, які мають переважне право.

Учасники товариства можуть вносити додаткові вклади протягом строку, встановленого рішенням загальних зборів учасників, але не більше ніж протягом одного року з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів.

Таким чином, якщо Ви є учасником Товариства, то протягом строку встановленого рішенням загальних зборів учасників (але не більше одного року після прийняття такого рішення), маєте переважне право на внесення додаткового вкладу до статутного капіталу Товариства у не грошовій формі («розроблений бренд», «Інтернет сайт») номінальною вартістю не більше частки в статутному капіталі (тобто, якщо Ваша частка в статутному капіталі 1000 гривень, то вклад не в грошовій формі, має мати оцінку не більше ніж у 1000 гривень) . У такому разі  загальні збори учасників визначають учасників товариства, які вносять майно, та його грошову оцінку.

Якщо додатковий вклад вноситься без дотримання пропорцій частки у статутному капіталі, то цьому має передувати рішення загальних зборів учасників, або таке має бути передбачено Статутом.

 

  1. Відсторонення від посади у зв’язку із вчиненням корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією.

 

Нормативно-правовим актом, що містить визначення корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією є Закон України «Про запобігання корупції».

Відповідно до статті 1 цього Закону:

корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;

правопорушення, пов’язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Виходячи зі змісту визначень становиться зрозумілим, що корупційне правопорушення або правопорушення, пов’язане з корупцією, може вчинити не будь хто, а виключно спеціальний суб’єкт.

Вичерпний перелік суб’єктів, на яких поширюється дія цього Закону, зазначається в статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Так, частина 1 статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» підтверджує висновок щодо притягнення до відповідальності – виключно спеціального суб’єкта, визначеного в статті 3 цього Закону: «За вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій  статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку».

Закон встановлює два випадки відсторонення від посади (частина 5 статті 65 Закону України «Про запобігання корупції»):

  • особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом;
  • особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

У першому випадку, відсторонення від посади вчиняється у чіткому дотриманні норм Кримінального процесуального кодексу України, оскільки  процедураповідомлення особі про підозру у вчиненні нею злочину (кримінального правопорушення) передбачено главою 22 цього Кодексу.

Стаття 1 КПК України визначає, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Принцип законності в КПК України встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

Відсторонення від посади є заходом забезпечення кримінального провадження. Застосовується на підставі ухвали слідчого судді (під час досудового розслідування) та суду (під час судового провадження) за зверненням із клопотанням про відсторонення від посади сторони обвинувачення (клопотання слідчого погодженого з прокурором або клопотання прокурора).

Максимальний строк відсторонення – не більше двох місяців (з можливістю продовження).

У другому випадку, відсторонення від посади здійснюється за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

Тобто, вказане відсторонення від посади також є заходом забезпечення, тільки в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення.

Однак, навідміну від кримінального провадження, відсторонення від посади не є обов’язковим, а є правом керівника органу.

Законодавець встановив гарантію відстороненого працівника. Так, абзац 3 частини 5 статті 65 Закону України «Про запобігання корупції встановлює, що у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, у зв’язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов’язаного з таким відстороненням.

На закінчення, відсторонення від посади є заходом забезпечення провадження, який здійснюється спеціальним суб’єктом із дотриманням встановленої нормативно-правовими актами процедури і відносно спеціального суб’єкта. На час відсторонення від посади заробітна плата не зберігається. Оскарження відсторонення від посади, в залежності від підстави відсторонення (1-ї або 2-ї), можливо оскаржити в адміністративному порядку (до вищестоящого органу або керівника) або судовому.

 

  1. Яким чином отримати інформацію від органа державної влади?

 В залежності від виду бажаної інформації регулювання можливо розділити за наступними нормативно-правовими актами: Закон України «Про доступ до публічної інформації», Закон України «Про звернення громадян», Закон України «Про захист персональних даних».

 Закон України «Про доступ до публічної інформації» необхідно використовувати у разі отримання публічної інформація.

Так, статті 1 Закону визначає, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Закон встановлює наступні обмеження щодо доступу до наступних видів публічної інформації: службова інформація (документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування»), таємна інформація (інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю)конфіденційна інформація (інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень).

Запит на доступ до публічної інформації може бути поданий усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Особливість: термін відповіді на запит становить 5 робочих днів (у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження); інформація надається безкоштовно (у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк); публічна інформація повинна бути відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація.

Якщо інформація не відображена та не задокументована жодним чином, не була створена під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, і не є інформацією про Ваші персональні дані, то необхідно використовувати Закон України «Про звернення громадян».

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Необхідно зазначити, що письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Термін розгляду звернень громадян: не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання (якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. при цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів).

Особливість: вирішує питання відносно прав та обов’язків громадян; відповідь може бути у формі роз’яснення норм права, що стосуються діяльності органу влади; безоплатність при наданні відповіді; підняті у відповіді питання про права та обов’язки громадян можливо оскаржити до суду.

 Якщо інформація, що стосується Вас особисто, перебуває у володінні органу державної влади і Вам необхідно її отримати, то втакому разі необхідно використовувати Закон України «Про захист персональних даних».

Персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Термін розгляду запиту: протягом тридцяти календарних днів з дня його надходження, якщо інше не передбачено законом.

Особливість: строк вивчення запиту на предмет його задоволення не може перевищувати десяти робочих днів з дня його надходження; персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою (не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень).

ЧОМУ НАС ОБИРАЮТЬ

  • Ми піклуємось про наших клієнтів

    Наша команда не тільки надає послуги якісно та швидко, ми враховуємо всі нюанси, задля максимального задоволення всіх інтересів наших клієнтів.

  • Працюємо на результат

    Ви платите за результат. Ми не надаємо просто юридичні послуги, ми позбавляємо Вас від зайвих проблем. Наш досвід та можливості сприяють задоволенню навіть найбільш вибагливих Клієнтів.

  • Конфіденційність

    Ви можете бути впевнені в тому, що можете нам довірити найінтимніші подробиці Вашої бізнес активності та особистого життя. Ми дотримуємося політики конфіденційності за будь-яких умов.

245

Клієнтів

750

Довірених справ

97

Виграних справ

55

Років сукупного досвіду